Досліджено етнонім цигани, що є складовою частиною українських прислів’їв, приказок, загадок та фразем. Встановлено, що, окрім власне етноніма, до паремій входять також характерні для зазначеної національності вислови-маркери, які можна кваліфікувати як своєрідні інтертекстеми у паремійних мікротекстах. До семантичного поля етноніма належать ще деривати від нього. Аналізовані найменування, функціюючи в українському паремійному фонді, не лише реалізують свою лексичну семантику, але й актуалізують цілу низку конотативних сем. Лінгвокультурні конотації, вичленувані методом компонентного аналізу через дослідження внутрішньої форми (за О.Потебнею) стійких словосполук, дають цікаву картину стереотипного сприйняття серед українців диференційних ментальнісних, статусних, звичаєвих, іноді навіть фізіологічних рис етносу, з яким нашим предкам доводилося часто контактувати. Кількість стійких словосполук, у яких через конотацію відображена певна диференційна ознака тієї чи іншої національності, може слугувати показником вагомості цієї ознаки у стереотипному лінгвокультурному портреті цього етносу.