Серби-переселенці на терени України у 18. ст. зазнали досить швидкої культурно-етнічної асиміляції, водночас мали вагомий вне­сок у розвиток і формування народної української культури. Міжетнічні шлюби стали вирішальним чинником швидкої асиміляції переважно військового сербського населення. В українських обрядових весільних піснях та баладах, котрі найяскравіше відображають міжет­нічні зв'язки, у поодиноких зразках жартівливих пісень, зустрічаємо етнонім «серб», «сербин». Про участь сербів в історії України свідчать також історичні перекази та пісні, окремі зразки яких вражають контамінацією із календарним обрядовим фольклором, відомим також і на сербських історичних теренах. Історико-культурний досвід та міжетнічне спілкування сприяло таким чином формуванню певного фольклорного стереотипу сербів як традиційного концепту соціально «чужих», проте етнічно та конфесійно «своїх», що знайшло втілення в українському фольклорному тексті і було збережено народною пам’яттю.