У доповіді порівнюються стереотипні образи ведмедя в болгарській і українській мовній свідомості. З цією метою в порівняльному аспекті розглядаються назви ведмедя та пов’язаних з ним реалій і явищ (арктоніми), стійкі вирази, прислів’я та приказки, пісенні й казкові сюжети. Увага також приділяється «ведмежим» назвам рослин, інших тварин, предметів, прикмет і природних явищ. Порівнюються як кількісні характеристики, так і повнота, широта їх представлення в обох мовах. За основу бралися тлумачні, перекладні, діалектні, фразеологічні й термінологічні словники, інша довідкова та спеціальна література, художні тексти. Матеріал свідчить, що і в болгарській, і в українській свідомості образ ведмедя наділений, поряд із традиційним поєднанням вайлуватості, недолугості та загрозливої неконтрольованої сили, і позитивними рисами. Так, болгарська ведмедиця виступає в ролі покровительки дрібніших звірів, український ведмідь асоціюється з квітнучою міццю юності та зрілості. Антропонімізований ведмідь пов’язується з людиною родинними стосунками, що відображається в обох мовах на лексичному рівні відповідними термінами спорідненості та в сюжетах народних і авторських казок.