У доповіді подано результати порівняльних досліджень образу зайця, зокрема відмінності між болгарськими й українськими стереотипами, відображені в лексиці, фразеології та пареміології цих мов. Базова відмінність лексично обумовлена: в болгарській мовній свідомості заєць невід'ємний від кролика, тож будь-який «заячий» вираз автоматично є і «кролячим». В українській мові «кролячих» виразів істотно менше, ніж «заячих», через відносно пізнє розмежування цих понять у свідомості мовців: новіша «кроляча» лексика посіла нішу кролівництва, залишивши інші старішій «заячій» лексиці. Загальна кількість і тематична розгалуженість «заячої» лексики свідчить про те, що у свідомості українця заєць істота більш значуща, ніж у свідомості болгарина. Фразеологічні відмінності спричинені зокрема мовними контактами (з іншими балканськими мовами для болгарської та з сусідніми слов'янськими – для української мови). Розбіжності у стереотипах зайця стають підґрунтям цікавих нюансів болгарського й українського перекладу.

Джерелом матеріалу стали класичні та сучасні тлумачні, перекладні, діалектні, фразеологічні й термінологічні словники, інша довідкова та спеціальна література, корпус паралельних художніх текстів та мовна компетентність авторів.